Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Дошкільна група "Сонечко"
- Для вас, батьки!
Консультації батькам
Вперше до дошкільного навчального закладу
Прихід у дошкільний навчальний заклад - перший серйозний етап соціального життя дитини. Досі вона спілкувалася тільки з членами родини, приятелями, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували у дім. І от – багато незнайомих облич, нова обстановка… У дитячих садках працюють досвідчені, кваліфіковані вихователі, які зуміють ввести ваше маля в колектив, адаптувати його до нових умов. В принципі, якщо мати за певних обставин змушена буде залишати дитину на цілий день – великої біди не станеться. Проте, краще, звичайно, поступове звикання. Поки дитина приглядається до нових товаришів, цікавиться новими іграшками, побудьте неподалік. Коли через півгодини або годину після приходу переконаєтеся, що дитина почувається спокійно, лагідно скажіть їй,що вам треба йти, що невдовзі ви прийдете по неї й заберете її додому. Якщо навіть маля трохи поплаче без вас, вихователь зуміє утішити й забавити дитину.
Різноманітні іграшки, можливість гратися з іншими дітьми швидко зацікавлюють малят, і вони звикають до садка. Найголовніше, щоб перші враження були позитивними. А для цього батькам дамо кілька порад:
- Розповідайте дитині якомога більше доброго про садок і активно привчайте її до самостійності. В колективі добре закріплюються навички самообслуговування, але закласти їх належить у сім`ї, як і навички гігієни.
- Батьків часто турбує, як одягти дитину для дитсадка. Насамперед так, щоб їй було зручно. Одяг має бути міцним, не ускладнювати рухи дитини, і таким, щоб малюк сам міг вільно роздягатися й одягатися. Привчіть дитину правильно застібати пальтечко, вміло поводитися зі змійкою, надягати шапку, знімати і взувати черевички. Безумовно, матері простіше самій одягти і роздягти дитину, але варто бути терплячими – нехай учиться самостійності, дорослішає.
- Дитина ще вдома повинна привчатися вішати або акуратно складати свій одяг, давати раду іграшкам, правильно поводитися з олівцем. Щоб полегшити перебіг адаптації, заздалегідь учіть малого науки спілкування з іншими : поясніть, що таке дружба. Чому треба йти на поступки, зважати на чиїсь інтереси. Коли дитина росте в сім`ї одна, можна домовитися з іншими родинами щодо організації спільних ігор дітей. Добре також ходити гуртом на прогулянки, екскурсії. Все це не лише збагатить дітей новими знаннями, а й зробить їх комунікабельними.
Батьки і вихователі – перші у впроваджувані рідної української мови в душу і розум дитини. Якщо дорослі спілкуються з дітьми чисто українською мовою, вона обов’язково перейме їхній стиль. Але так само вона перейме суржик, грубі висловлювання, жаргонізм. Проте самого наслідування дорослих і запам’ятовування замало для оволодіння вмінням говорити правильно і красиво. Потрібна цілеспрямована робота над розвитком усного мовлення. Це важливо й у тому ракурсі, що дитині в садку доведеться розповідати про поїздки і мандри, які вона здійснила з батьками, що вона бачила, чула і робила. І такого мистецтва розповіді потрібно вчити ще до вступу у дошкільний заклад. Нехай дитина розповідає татку з мамою про те, що бачила у дворі, парку, зоопарку, музеї тощо. Привчившись правильно висловлювати свої думки і вільно розповідати про цікаві для неї події, маля в подальшому убезпечиться від комплексу «мовчальника». Диференціювання дітей на таких, для яких природним є російське, українське чи мішане мовлення – основний методичний підхід до оволодіння спорідненою мовою. Якщо маля виховується в російськомовній сім`ї, у нього довше формується механізм іншої мови. Тут зразкова українська мова дорослих особливо важлива.
Ще один важливий аспект: дітям важливо знати потішки, вірші, пісеньки українською мовою.
Батькам важливо знати стадії росту і розвитку дошкільників, а також їхні індивідуальні особливості. Ріст і розвиток дитини – складний процес, одним з компонентів якого є формування рухів. Кожен віковий період – це активне оволодіння дитиною новими руховими діями. На час приходу в дитсадок малюк, як правило, навчається бігати, стрибати, вилазити на висоту, підлазити під предмети тощо. Втім здатності дітей на третьому році життя не однакові. По-перше, через те, що ставлення до фізкультури і різних сім`ях різне. Одні батьки дають дитині рухову волю, тоді вона природно реалізує свої можливості, інші стримують рухову ініціативу, через що маля суттєво відстає від однолітків у дитячому садку. Ніколи не пізно надолужувати втрачене, хоча для цього знадобиться не один місяць. Тому не варто записувати маля в «спортивні невдахи». Регулярні спортивні заняття в дитсадку і вдома підтягнуть дошкільнят до належного вікового розвитку рухів, допоможуть дитині полюбити фізкультуру всерйоз і надовго.